Я маю право

 Я МАЮ ПРАВО

В Україні Конституцією 1996 року офіційно закріплено право кожної людини на життя (ст. 27).

Частина 2 статті 28 Конституції України закріпила положення про недопустимість катування, жорсткого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження чи покарання.

Частина 1 ст. 52 Конституції України передбачає рівність дітей у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Захист прав дітей в Україні здійснюється прокуратурою, органом опіки та піклування і органами внутрішніх справ.

Згідно із законодавством України права неповнолітніх дітей охороняються державою і мають наступні права:

• Народитися і виховуватися в сім’ї;

• Право спілкування з рідними;

• Захищати свої права та інтереси;

• Відстоювати власну думку;

• Право на ім’я і його зміни;

• Право власності;

• Право на отримання безкоштовного лікування;

• Право на освіту.

• Право на повноцінне харчування

• Право на відпочинок і дозвілля

• Право на захист від фізичного та психологічного насилля

• Право на розвиток своїх здібностей і талантів.

(Слайд 9).Закон України “Про охорону дитинства”, прийнятий Верховною Радою України 26.04.2001 року на виконання Конвенції про права дитини, завданням якого є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав і законних інтересів дитини в Україні, забезпечує кожній дитині право:

• на житло – діти-члени сім’ї наймача чи власника житлового приміщення – мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником чи наймачем;

• на майно – кожна дитина в тому числі і усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку у спадщину майна і коштів батьків чи одного з них, у випадках їхньої смерті або визнання їх за рішенням суду померлими, незалежно від місця проживання; дитина, батьків якої позбавлено батьківських прав, не втрачає права на наслідування їхнього майна у випадку визнання батьків або одного з них рішенням суду безвісті відсутніми, дитина має право на утримання за рахунок їх коштів і майна.

Батьки або особи, які їх заміняють, не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати угоди, що зачіпають майнові та житлові права дітей та належать нотаріальному посвідченню чи спеціальній реєстрації.

Особлива турбота — дітям-інвалідам

Особлива турбота — дітям, які перебувають у конфлікті з законом Особлива турбота — дітям без сімей.

Сімейним кодексом України, Законом України “Про молодіжні та дитячі громадські організації”, Законом України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, Законом України “Про освіту” права. А саме:

• бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім’ї;

• власності на майно, придбане батьками або одним з них для забезпечення розвитку, навчання та виховання (одяг, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання);

• висловити свою думку щодо способу управління її майном та на відшкодування матеріальних збитків за шкоду, завдану її майну;

• з 14 років брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання, а також і на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними;

• з 16 років змінити своє прізвище та ім’я у порядку, встановленому законом;

• з 14 років вільно самостійно пересуватися по території України і вибирати місце перебування;

• з 16 років вільно самостійно виїжджати за межі України;

• з 6 до 18 років об’єднуватись у дитячі громадські організації;

• з 14 до 35 років об’єднуватись у молодіжні організації;

• противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї;

• звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а з 14 років – безпосередньо до суду.

Для забезпечення дітям можливості визначити себе як особистість і реалізувати свої можливості в безпечних і сприятливих умовах, в середовищі сім’ї або опікунів, для підготовки їх до життя у вільному суспільстві та захисту дітей створено ряд документів на державному та міжнародному рівні.

Конвенція з прав дитини є першим і основним міжнародно-правовим документом, обов’язкового характеру, що присвячений широкому переліку прав дитини. Учасниками цієї Конвенції є Святий Престол і всі країни – члени Організації Об’єднаних Націй, окрім США, Південного Судану і Сомалі.

Однак лише прийняти документ, який визначає права, недостатньо, головне
– знати його зміст і дотримуватися основних положень. «Конвенція про права дитини» була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада
1989 р. І одразу її підтримала 191 країна. Наша країна також ратифікувала цей документ 27 вересня 1991 р. Ратифікація означає, що усіма правами дитини, закладеними у Конвенції, діти нашої країни можуть користуватися, а наша держава повинна контролювати дотримання прав.
В Конвенції в першій статті записано «Дитина — це людська істота до досягнення нею 18- річного віку». Тому навіть після закінчення школи більшість з вас все ще залишатиметься дітьми. Конвенція ООН про права дитини — це ваші права. Ви можете не думати про них та не використовувати їх щодня. Але ви маєте знати, що вони існують і гарантовані вам державою. Вони — ваші! Текст Конвенції про права дитини готувався, обговорювався та узгоджувався більше десяти років. Конвенція ООН про права дитини — це угода між країнами. У ній записано, як уряд
кожної країни має дбати про дітей. Конвенція містить 54 статті. У них ви знайдете 40 прав, які має дитина. Найголовніші права, які виділяє Конвенція — це: усі діти мають право на життя разом зі своїми батьками, їхнє постійне піклування і турботу. І головне — усі діти рівні у своїх правах!

Земля – наш рідний дім

Земля – наш рідний дім

 

Шевченко - голос української душі

 Шевченко - голос української душі!

24 лютого — 4 роки повномасштабного вторгнення росії. Зберігаймо дух свободи і згуртованість

24 лютого — 4 роки повномасштабного вторгнення росії. 

Зберігаймо дух свободи і згуртованість

У лютому 2014 року почалася сучасна російсько-українська війна – Війна за Незалежність України. Тоді, 12 років тому, РФ окупувала Автономну Республіку Крим і Севастополь, окремі райони Донецької, Луганської та Херсонської областей. До 24 лютого 2022 року основні події війни, з різною інтенсивністю бойових дій, точилися на сході нашої країни. Хоча протистояння російській гібридній агресії відбувалося не тільки на лінії фронту, а й на всій території України.

 

Росія розв’язала проти України імперіалістичну – загарбницьку – й екзистенційну війну, спрямовану не лише на захоплення території, а й на знищення української державності, нашої національної ідентичності, геноцид Українського народу. Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року стало новим етапом війни, розпочатої у 2014 році. Cпротив агресії після 24 лютого 2022 року консолідував українців.

 

Війна за Незалежність України – боротьба за державну незалежність, суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України проти агресії Російської Федерації, яка розпочалась 19 лютого 2014 року.

 

Війна є наслідком послідовної російської імперської політики, спрямованої на заперечення та знищення української державності та ідентичності Українського народу, включає тимчасову окупацію Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя; протидію агресії шляхом проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.

 

Від 2014 року Україна веде справедливу війну за збереження незалежності, за право на вільний європейський та євроатлантичний вибір, за суверенітет і територіальну цілісність. До 24 лютого 2022 року основні воєнні дії не виходили за межі сходу нашої країни.

 

Протягом восьми років Збройні сили України разом із добровольчими формуваннями, волонтерами ефективно стримували збройну агресію РФ, звільнивши більшість захоплених нею на той час територій. 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення на всій території України.

 

Війна в Україні та за Україну не почалася зненацька – в латентних і гібридних формах вона тривала всі роки нашої незалежності. Повномасштабний напад став черговою спробою РФ зламати Україну, перетворити суверенну державу на симулякр, а її народ – на «насєлєніє», подібне до російського.

 

Українці вистояли, а наша армія продовжує доводити, що за багатьма параметрами вона є еталоном ведення військової справи в умовах протистояння агресору, який кількісно та ресурсно переважає. Так ЗСУ зірвали спроби російських окупантів завоювати панування в повітряному просторі України, саме тому ворог вдається до застосування так званих КАБів. Україна зуміла нанести противнику важкі поразки на Чорному морі, вигнати його чорноморський флот з Криму і загнати в Новоросійськ, забезпечити морську торгову комунікацію зі світом. Саме Україна відкрила в 2024–2025 роках так званий дроновий етап війни. Тепер значна частина окупантів та їхніх бойових засобів знищується саме безпілотними апаратами. Вони також виконують розвідувальну та логістичну функції. Наразі ж Україна нарощує виробництво наземних роботизованих комплексів (НРК), які стають важливою частиною технологічної переваги на полі бою, виконуючи бойові, розвідувальні, логістичні та евакуаційні завдання.

 

Війна не оминула жодної родини, торкнулася кожного. І кожен проходить це випробування по-різному. Але спільним для багатьох залишається прагнення перемоги, бажання знищити ворога, вистояти та втримати незалежність. Це спонукає до дій та мобілізує зусилля.

 

Війна загартувала й згуртувала нас. Нині нас об’єднує пам’ять про загиблих, спільний біль і спільна відповідальність, прагнення помститися за всіх убитих та закатованих рашистами. Щоб вижити, у нас є лише один вихід – перемога.

 

У найважчі часи нашої історії українці об’єднувалися для відсічі ворогові, масово ставали на захист рідної землі. Наша готовність до спротиву є вирішальною запорукою перемоги.

 

Тисячі українців займаються волонтерством. Вони дали шанс усім іншим підготуватися і знайти своє місце у цій війні. Але перемогти ми зможемо лише спільними зусиллями всіх українців. У нас є цей шанс і ми не маємо права його змарнувати.

 

Героїчний опір українців – це не лише боротьба за фізичне виживання Українського народу та свободу країни. У цій війні Україна захищає своє право на існування, національну ідентичність, європейський вибір і цінності. Українці проливають кров за вільну, демократичну Європу. І сьогодні, унаслідок воєнної агресії РФ, на жаль, Україна має не тільки Небесну Сотню, а й ціле Небесне військо.

 

Та українці вистояли й довели свою спроможність перемагати російську військову агресію. Сьогодні Україна стримує їїзавдяки зусиллям на військовому, інформаційному фронтах, а також міжнародній допомозі. Але передусім ми вдячні нашим мужнім і стійким захисникам і захисницям із Сил безпеки та оборони.

 

Варто усвідомлювати, що рівень загрози залишається високим. Ворог не має наміру зупинятися, не рахується із власними втратами. Тому ми не маємо права дозволити агресору підважити нашу єдність, готовність і здатність до спротиву. Зберігаймо дух свободи і згуртованість.

Масляна 2026

 Масляна 2026

Масляна символізувала прихід весни та пробудження природи. Древні слов’яни відзначали “проводи зими” та початок весни і весняного землеробства. В цей день вшановували Сонце, яке несло тепло і пробуджувало природу, тому й готували жертовний хліб, схожий на це небесне світило – млинець.

Перші згадки про Масляну в календарях наших предків датуються ІV ст. н.е. (до речі календарі із села Ромашки Київської області та із Лепесівки – сучасної Хмельницької області). Свято активно відзначалося не лише в період язичництва, а й після запровадження християнства князем Володимиром у 988 році. Зважаючи на велику популярність масничних обрядів та їх значення для народу, Православна Церква не відштовхнула народні традиції, а раціонально, з розумом використала.

Коли святкують Масляну?

В наш час сирна седмиця не має чіткої дати святкування, адже залежить від найголовнішого християнського свята Великодня та передує семитижневому посту. У 2022 році масничний тиждень розпочнеться 28 лютого і триватиме до 6 березня. Сім днів поспіль дозволено вкушати масло, рибу, яйця та молочні продукти. Така їстівна розкіш відобразилася у назві свята – Масляна.

Проте в дохристиянські часи Масницю святкували в період весняного рівнодення, що підтверджують знайдені древні календарі. Та з приходом християнства у Київську Русь, частування млинцями було перенесено на більш ранній термін, поступившись своїм споконвічним місцем Великодню.

Чиє це свято?

Сьогодні в Інтернет-просторах можна зустріти дебати – Масляна є більш українським чи більш російським святом? Зважаючи на язичницьку історію походження, відповідь очевидна – перш за все, це древньослов’янське свято, зароджене на території нашої Батьківщини. А ми, українці, є спадкоємцями традицій Київської Русі. Отже Масниця – наше культурне надбання, незалежно від особистих релігійних переконань – християнських чи язичницьких. Тому абсолютно неправильне твердження, що свято це – північно-східного сусіда.

Традиційна страва Масляної – млинці чи вареники?

Прихід весни ототожнювали із Сонцем, тому на Масляну готували обрядовий хліб у формі кола – млинець. Стародавні слов’яни вірили, що разом з круглим, рум'яним млинцем вони з'їдають частинку тепла і могутності небесного світила. На Русі млинці готувались в круглих глиняних пательнях із зубчатими краями й прокресленим по глині хрестом – знаком сонця.

Вареники вважаються символом Місяця, тому що своєю формою нагадують його обриси. Свого поширення ця страва набула на території України у період козацтва. Беручи до уваги мінімум півтора тисячолітнє походження свята та відсутність вареників у меню давніх слов’ян, традиційною стравою Масниці являються саме млинці, а вареники увійшли в традицію лише в останні століття.

Млинці ж, навпаки, у язичницькі часи були неодмінним атрибутом святкування Масниці та Весняного сонцевороту – поворотної точки, що символізує перемогу денного світла над довгими зимовими ночами. Недарма кажуть: "Без млинця - не Масляна".

"Парк Київська Русь" відроджує та популяризує традиції українського народу періоду Київської Русі, а тому на свято княжі кухарі головною стравою готують традиційні млинці. Хоча, звичайно, можна буде скуштувати і вареники, і борщ, і багато інших українських страв, які разом формують нашу кухню.

Масляна чи Колодій?

Масляна – архаїчне свято, що мало безліч обрядів. Колодій — слов'янський обряд, приурочений до Масниці (Попільної середи). На масничному тижні мав місце звичай прив'язувати колодки до ніг тим, хто ще без пари. Це мало спонукати молодь замислитись про продовження роду та створення сім’ї. Така традиція була дуже популярною, тому назва обряду колодій вживалася нарівні із назвою свята Масляна, але це зовсім не означає, що дані поняття тотожні. Й взагалі, щодо обряду Колодія – продовження роду та створення сім’ї, то це надзвичайно світле й позитивне дійство, про яке не зайве думати щодня, а не лише на Масляну. ;)

А тому, не дамо ж забути наші найдревніші традиції! Адже ті, хто каже сьогодні, що млинці – це не наша страва, це вороги нашої держави, які нав’язують нам хибну інформацію та хочуть, щоб ми відреклись від своєї культури. А це – справжня зрада перед нашими предками, які колись заснували могутню державу Київська Русь й мріяли, щоб ми – українці – жили в достатку, в мирі та злагоді, шанували землі наші й не вірили пустим словам. 

Масляничні звичаї своїх предків ми успадкували. Тепер залишилося їх зберегти і передати своїм дітям. А тому запрошуємо усіх відсвяткувати свято Масляни за древніми обрядами та разом відроджувати та популяризувати традиції та культуру нашого славетно народу – нащадків князів київських!

 

Безпека в інтернеті

 БЕЗПЕЧНИЙ ІНТЕРНЕТ

Безпека в інтернеті — це захист персональних даних, пристроїв та особистої інформації від кіберзлочинців, що включає використання складних паролів, двофакторної автентифікації, оновлення ПЗ та обережність із підозрілими посиланнями. Важливо не поширювати особисту інформацію, уникати громадського Wi-Fi та критично ставитися до пропозицій незнайомців. 

Ключові правила кібербезпеки:

• Складні паролі: Створюйте унікальні паролі з літерами, цифрами та символами, не зберігайте їх у браузері.
• Двофакторна автентифікація: Вмикайте її всюди, де можливо (Google, соцмережі), щоб захистити акаунти.
• Захист пристроїв:
   Встановіть антивірус і регулярно оновлюйте операційну систему.
Обережність із посиланнями: Не переходьте за підозрілими посиланнями в листах чи месенджерах, щоб уникнути фішингу.
Конфіденційність: Не публікуйте в загальному доступі адресу, номер телефону, фото документів.
Безпека Wi-Fi: Уникайте використання громадського Wi-Fi для фінансових операцій або входу в акаунти.
Безпека дітей: Навчайте дітей не спілкуватися з незнайомцями, не давати особисту інформацію та повідомляти про підозрілі речі. 

Дотримання цих правил допоможе захиститися від вірусів, шахрайства, кібербулінгу та крадіжки особистих даних. 

Тиждень пожежної безпеки

Тиждень пожежної безпеки

Коли ми чуємо словосполучення «пожежна безпека», у багатьох перед очима постають нудні плакати та довгі інструкції. Але насправді — це наука про те, як залишатися господарем ситуації, коли щось іде не так.

Уявіть, що вогонь — це дикий звір. Коли він «живе» у конфорці плити чи в каміні, він приборканий і приносить користь. Але варто дати йому бодай краплю зайвої свободи — забута зарядка в розетці, кинутий сірник або несправна гірлянда — і він миттєво стає небезпечним хижаком.

Головний секрет безпеки не в тому, щоб боятися вогню, а в тому, щоб бути готовим. Під час нашого тижня пожежної безпеки ми з’ясували кілька важливих речей:

1. Вогонь не чекає. У задимленому приміщенні немає часу гортати Google. Потрібно знати наперед: бачиш дим — опускайся нижче до підлоги (там легше дихати), накривай ніс тканиною і рухайся до виходу.

2. Вогнегасник — твій напарник. Це не просто прикраса інтер’єру. Це «швидка допомога» для приборкання невеликого полум’я. Знати, як зірвати чеку та куди направити розтруб — це навичка, яка робить тебе дорослим і відповідальним.

3. Електрика не любить воду. Це правило, яке має бути в «прошивці» кожного. Якщо заіскрила розетка чи загорівся гаджет — вода лише погіршить справу. Тільки спеціальний вогнегасник або повне знеструмлення.

Найважливіший висновок, який ми зробили: герой — це не той, хто бездумно біжить у вогонь, а той, хто знає, як діяти чітко, швидко та спокійно. Ми вчимося правил безпеки не для оцінки, а для того, щоб у критичний момент наші знання спрацювали як автоматичний захист.

Знати, вміти, діяти — наш спільний крок до безпечного майбутнього, де кожен учень готовий не розгубитися та правильно зреагувати у критичній ситуації.