вівторок, 24 лютого 2026 р.

24 лютого — 4 роки повномасштабного вторгнення росії. Зберігаймо дух свободи і згуртованість

24 лютого — 4 роки повномасштабного вторгнення росії. 

Зберігаймо дух свободи і згуртованість
















У лютому 2014 року почалася сучасна російсько-українська війна – Війна за Незалежність України. Тоді, 12 років тому, РФ окупувала Автономну Республіку Крим і Севастополь, окремі райони Донецької, Луганської та Херсонської областей. До 24 лютого 2022 року основні події війни, з різною інтенсивністю бойових дій, точилися на сході нашої країни. Хоча протистояння російській гібридній агресії відбувалося не тільки на лінії фронту, а й на всій території України.

 

Росія розв’язала проти України імперіалістичну – загарбницьку – й екзистенційну війну, спрямовану не лише на захоплення території, а й на знищення української державності, нашої національної ідентичності, геноцид Українського народу. Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року стало новим етапом війни, розпочатої у 2014 році. Cпротив агресії після 24 лютого 2022 року консолідував українців.

 

Війна за Незалежність України – боротьба за державну незалежність, суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України проти агресії Російської Федерації, яка розпочалась 19 лютого 2014 року.

 

Війна є наслідком послідовної російської імперської політики, спрямованої на заперечення та знищення української державності та ідентичності Українського народу, включає тимчасову окупацію Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя; протидію агресії шляхом проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.

 

Від 2014 року Україна веде справедливу війну за збереження незалежності, за право на вільний європейський та євроатлантичний вибір, за суверенітет і територіальну цілісність. До 24 лютого 2022 року основні воєнні дії не виходили за межі сходу нашої країни.

 

Протягом восьми років Збройні сили України разом із добровольчими формуваннями, волонтерами ефективно стримували збройну агресію РФ, звільнивши більшість захоплених нею на той час територій. 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення на всій території України.

 

Війна в Україні та за Україну не почалася зненацька – в латентних і гібридних формах вона тривала всі роки нашої незалежності. Повномасштабний напад став черговою спробою РФ зламати Україну, перетворити суверенну державу на симулякр, а її народ – на «насєлєніє», подібне до російського.

 

Українці вистояли, а наша армія продовжує доводити, що за багатьма параметрами вона є еталоном ведення військової справи в умовах протистояння агресору, який кількісно та ресурсно переважає. Так ЗСУ зірвали спроби російських окупантів завоювати панування в повітряному просторі України, саме тому ворог вдається до застосування так званих КАБів. Україна зуміла нанести противнику важкі поразки на Чорному морі, вигнати його чорноморський флот з Криму і загнати в Новоросійськ, забезпечити морську торгову комунікацію зі світом. Саме Україна відкрила в 2024–2025 роках так званий дроновий етап війни. Тепер значна частина окупантів та їхніх бойових засобів знищується саме безпілотними апаратами. Вони також виконують розвідувальну та логістичну функції. Наразі ж Україна нарощує виробництво наземних роботизованих комплексів (НРК), які стають важливою частиною технологічної переваги на полі бою, виконуючи бойові, розвідувальні, логістичні та евакуаційні завдання.

 

Війна не оминула жодної родини, торкнулася кожного. І кожен проходить це випробування по-різному. Але спільним для багатьох залишається прагнення перемоги, бажання знищити ворога, вистояти та втримати незалежність. Це спонукає до дій та мобілізує зусилля.

 

Війна загартувала й згуртувала нас. Нині нас об’єднує пам’ять про загиблих, спільний біль і спільна відповідальність, прагнення помститися за всіх убитих та закатованих рашистами. Щоб вижити, у нас є лише один вихід – перемога.

 

У найважчі часи нашої історії українці об’єднувалися для відсічі ворогові, масово ставали на захист рідної землі. Наша готовність до спротиву є вирішальною запорукою перемоги.

 

Тисячі українців займаються волонтерством. Вони дали шанс усім іншим підготуватися і знайти своє місце у цій війні. Але перемогти ми зможемо лише спільними зусиллями всіх українців. У нас є цей шанс і ми не маємо права його змарнувати.

 

Героїчний опір українців – це не лише боротьба за фізичне виживання Українського народу та свободу країни. У цій війні Україна захищає своє право на існування, національну ідентичність, європейський вибір і цінності. Українці проливають кров за вільну, демократичну Європу. І сьогодні, унаслідок воєнної агресії РФ, на жаль, Україна має не тільки Небесну Сотню, а й ціле Небесне військо.

 

Та українці вистояли й довели свою спроможність перемагати російську військову агресію. Сьогодні Україна стримує їїзавдяки зусиллям на військовому, інформаційному фронтах, а також міжнародній допомозі. Але передусім ми вдячні нашим мужнім і стійким захисникам і захисницям із Сил безпеки та оборони.

 

Варто усвідомлювати, що рівень загрози залишається високим. Ворог не має наміру зупинятися, не рахується із власними втратами. Тому ми не маємо права дозволити агресору підважити нашу єдність, готовність і здатність до спротиву. Зберігаймо дух свободи і згуртованість.


пʼятниця, 20 лютого 2026 р.

Масляна 2026

 Масляна 2026







Масляна символізувала прихід весни та пробудження природи. Древні слов’яни відзначали “проводи зими” та початок весни і весняного землеробства. В цей день вшановували Сонце, яке несло тепло і пробуджувало природу, тому й готували жертовний хліб, схожий на це небесне світило – млинець.

Перші згадки про Масляну в календарях наших предків датуються ІV ст. н.е. (до речі календарі із села Ромашки Київської області та із Лепесівки – сучасної Хмельницької області). Свято активно відзначалося не лише в період язичництва, а й після запровадження християнства князем Володимиром у 988 році. Зважаючи на велику популярність масничних обрядів та їх значення для народу, Православна Церква не відштовхнула народні традиції, а раціонально, з розумом використала.

Коли святкують Масляну?

В наш час сирна седмиця не має чіткої дати святкування, адже залежить від найголовнішого християнського свята Великодня та передує семитижневому посту. У 2022 році масничний тиждень розпочнеться 28 лютого і триватиме до 6 березня. Сім днів поспіль дозволено вкушати масло, рибу, яйця та молочні продукти. Така їстівна розкіш відобразилася у назві свята – Масляна.

Проте в дохристиянські часи Масницю святкували в період весняного рівнодення, що підтверджують знайдені древні календарі. Та з приходом християнства у Київську Русь, частування млинцями було перенесено на більш ранній термін, поступившись своїм споконвічним місцем Великодню.

Чиє це свято?

Сьогодні в Інтернет-просторах можна зустріти дебати – Масляна є більш українським чи більш російським святом? Зважаючи на язичницьку історію походження, відповідь очевидна – перш за все, це древньослов’янське свято, зароджене на території нашої Батьківщини. А ми, українці, є спадкоємцями традицій Київської Русі. Отже Масниця – наше культурне надбання, незалежно від особистих релігійних переконань – християнських чи язичницьких. Тому абсолютно неправильне твердження, що свято це – північно-східного сусіда.

Традиційна страва Масляної – млинці чи вареники?

Прихід весни ототожнювали із Сонцем, тому на Масляну готували обрядовий хліб у формі кола – млинець. Стародавні слов’яни вірили, що разом з круглим, рум'яним млинцем вони з'їдають частинку тепла і могутності небесного світила. На Русі млинці готувались в круглих глиняних пательнях із зубчатими краями й прокресленим по глині хрестом – знаком сонця.

Вареники вважаються символом Місяця, тому що своєю формою нагадують його обриси. Свого поширення ця страва набула на території України у період козацтва. Беручи до уваги мінімум півтора тисячолітнє походження свята та відсутність вареників у меню давніх слов’ян, традиційною стравою Масниці являються саме млинці, а вареники увійшли в традицію лише в останні століття.

Млинці ж, навпаки, у язичницькі часи були неодмінним атрибутом святкування Масниці та Весняного сонцевороту – поворотної точки, що символізує перемогу денного світла над довгими зимовими ночами. Недарма кажуть: "Без млинця - не Масляна".

"Парк Київська Русь" відроджує та популяризує традиції українського народу періоду Київської Русі, а тому на свято княжі кухарі головною стравою готують традиційні млинці. Хоча, звичайно, можна буде скуштувати і вареники, і борщ, і багато інших українських страв, які разом формують нашу кухню.

Масляна чи Колодій?

Масляна – архаїчне свято, що мало безліч обрядів. Колодій — слов'янський обряд, приурочений до Масниці (Попільної середи). На масничному тижні мав місце звичай прив'язувати колодки до ніг тим, хто ще без пари. Це мало спонукати молодь замислитись про продовження роду та створення сім’ї. Така традиція була дуже популярною, тому назва обряду колодій вживалася нарівні із назвою свята Масляна, але це зовсім не означає, що дані поняття тотожні. Й взагалі, щодо обряду Колодія – продовження роду та створення сім’ї, то це надзвичайно світле й позитивне дійство, про яке не зайве думати щодня, а не лише на Масляну. ;)

А тому, не дамо ж забути наші найдревніші традиції! Адже ті, хто каже сьогодні, що млинці – це не наша страва, це вороги нашої держави, які нав’язують нам хибну інформацію та хочуть, щоб ми відреклись від своєї культури. А це – справжня зрада перед нашими предками, які колись заснували могутню державу Київська Русь й мріяли, щоб ми – українці – жили в достатку, в мирі та злагоді, шанували землі наші й не вірили пустим словам. 

Масляничні звичаї своїх предків ми успадкували. Тепер залишилося їх зберегти і передати своїм дітям. А тому запрошуємо усіх відсвяткувати свято Масляни за древніми обрядами та разом відроджувати та популяризувати традиції та культуру нашого славетно народу – нащадків князів київських!

 


неділя, 15 лютого 2026 р.

Безпека в інтернеті

 БЕЗПЕЧНИЙ ІНТЕРНЕТ













Безпека в інтернеті — це захист персональних даних, пристроїв та особистої інформації від кіберзлочинців, що включає використання складних паролів, двофакторної автентифікації, оновлення ПЗ та обережність із підозрілими посиланнями. Важливо не поширювати особисту інформацію, уникати громадського Wi-Fi та критично ставитися до пропозицій незнайомців.
Ключові правила кібербезпеки:
  • Складні паролі: Створюйте унікальні паролі з літерами, цифрами та символами, не зберігайте їх у браузері.
  • Двофакторна автентифікація: Вмикайте її всюди, де можливо (Google, соцмережі), щоб захистити акаунти.
  • Захист пристроїв:
     Встановіть антивірус і регулярно оновлюйте операційну систему.
  • Обережність із посиланнями: Не переходьте за підозрілими посиланнями в листах чи месенджерах, щоб уникнути фішингу.
  • Конфіденційність: Не публікуйте в загальному доступі адресу, номер телефону, фото документів.
  • Безпека Wi-Fi: Уникайте використання громадського Wi-Fi для фінансових операцій або входу в акаунти.
  • Безпека дітей: Навчайте дітей не спілкуватися з незнайомцями, не давати особисту інформацію та повідомляти про підозрілі речі.
Дотримання цих правил допоможе захиститися від вірусів, шахрайства, кібербулінгу та крадіжки особистих даних.



четвер, 5 лютого 2026 р.

Тиждень пожежної безпеки

Тиждень пожежної безпеки

Коли ми чуємо словосполучення «пожежна безпека», у багатьох перед очима постають нудні плакати та довгі інструкції. Але насправді — це наука про те, як залишатися господарем ситуації, коли щось іде не так.

Уявіть, що вогонь — це дикий звір. Коли він «живе» у конфорці плити чи в каміні, він приборканий і приносить користь. Але варто дати йому бодай краплю зайвої свободи — забута зарядка в розетці, кинутий сірник або несправна гірлянда — і він миттєво стає небезпечним хижаком.

Головний секрет безпеки не в тому, щоб боятися вогню, а в тому, щоб бути готовим. Під час нашого тижня пожежної безпеки ми з’ясували кілька важливих речей:

  1. Вогонь не чекає. У задимленому приміщенні немає часу гортати Google. Потрібно знати наперед: бачиш дим — опускайся нижче до підлоги (там легше дихати), накривай ніс тканиною і рухайся до виходу.

  2. Вогнегасник — твій напарник. Це не просто прикраса інтер’єру. Це «швидка допомога» для приборкання невеликого полум’я. Знати, як зірвати чеку та куди направити розтруб — це навичка, яка робить тебе дорослим і відповідальним.

  3. Електрика не любить воду. Це правило, яке має бути в «прошивці» кожного. Якщо заіскрила розетка чи загорівся гаджет — вода лише погіршить справу. Тільки спеціальний вогнегасник або повне знеструмлення.

Найважливіший висновок, який ми зробили: герой — це не той, хто бездумно біжить у вогонь, а той, хто знає, як діяти чітко, швидко та спокійно. Ми вчимося правил безпеки не для оцінки, а для того, щоб у критичний момент наші знання спрацювали як автоматичний захист.

Знати, вміти, діяти — наш спільний крок до безпечного майбутнього, де кожен учень готовий не розгубитися та правильно зреагувати у критичній ситуації. 












пʼятниця, 30 січня 2026 р.

Мінна безпека

 Мінна безпека





Основні правила мінної безпеки
  • Уникайте невідомих місць: Не ходіть у ліси, лісосмуги, на поля, узбіччя доріг, у зруйновані будівлі або місця, де велися бойові дії.
  • Будьте уважні: Вибухонебезпечні предмети можуть виглядати як іграшки, телефони, коробки, побутові речі, а також часто маскуються під звичайні камені чи металевий брухт.
  • При виявленні: Категорично забороняється торкатися, переміщати, розбирати, кидати в багаття або заносити в приміщення підозрілі предмети
    .
  • Дії при знахідці:
    1. Зупиніться.
    2. Не панікуйте.
    3. Попередьте людей поруч.
    4. Відійдіть назад на безпечну відстань тим же шляхом, яким прийшли (слід у слід).
    5. Зателефонуйте 101 (ДСНС) або 102 (Поліція).
  • Рух: Пересувайтеся тільки перевіреними доріжками та тротуарами. Не зрізайте шлях через пустирі. 
Особлива увага
  • Діти: Навчайте дітей не чіпати невідомі предмети. Розповідайте їм про правила, використовуючи матеріали від ЮНІСЕФ.
  • Військова техніка: Не наближайтеся до знищеної військової техніки та не знімайте її, оскільки це може бути ціллю для мін-пасток або містити токсичні речовини.
  • Маркування: Якщо ви бачите попереджувальні знаки (червоні стрічки, написи «Міни!», палиці з ганчірками), зупиніться і ні в якому разі не заходьте за них. 
Приблизно 30% території України може бути забруднено, тому обережність є критично важливою для кожного. 



середа, 28 січня 2026 р.

Бій під Крутами

 Бій під Крутами






1918, бій під Крутами

1918, 29 січня – відбувся бій під Крутами.

 

На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. Наступ більшовицькі війська вели двома групами: одна вздовж залізниці Харків-Полтава-Київ, друга – у напрямі Курськ-Бахмач-Київ.

 

Центральна Рада УНР у своєму підпорядкуванні мала окремі частини колишньої російської армії, що були українізовані, а також сформовані із добровольців підрозділи, серед яких варто назвати курінь Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем, загони вільного козацтва, та сформований Симоном Петлюрою Гайдамацький Кіш Слобідської України. Саме добровольці і стали опорою Центральної Ради.

 

24–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач. Українські війська змушені були залишити Бахмач і відступити до станції Крути. На підкріплення українських частин в Крути було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів та 20 старшин (офіцерів). До юнаків школи приєдналась перша сотня (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. Переважна більшість студентів не мала достатньої військової підготовки, студенти були погано озброєні. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще десь до 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина.

 

Загалом, за різними підрахунками, у Крутах 29 січня 1918 року перебувало до 520 українських воякiв і юнакiв та студентiв, якi мали на озброєнні до 16 кулеметів та одну гармату на залiзничнiй платформi.

 

Упродовж дня вони вели бій за станцію з більшовицькими військами  загальною чисельністю (за твердженням більшості джерел) 4800 осіб, в їх числі 400 балтійських матросів. Усі добре озброєні і з артилерією.

 

Після бою, у присмерках, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які знаходилися у резерві, під час відступу потрапили у полон. І наступного дня ці 27 героїв були розстріляні або замордовані. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

 

За сучасними підрахунками втрати українських військ під Крутами оцінюють у 70–100 загиблих. Серед них  – 37–39 полеглих у бою та розстрiляних студентiв i гімназистів. На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти унiверситету Св. Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич (з 6-го класу), Григiр Пiпський (галичанин), Іван Сорокевич (з 7-го класу), Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич (з 8-го класу).

Втрати бiльшовицьких вiйськ пiд Крутами - близько 300 воякiв.

 

Затримавши ворога на чотири дні, київські юнаки дали змогу укласти Брест-Литовський мир, що означав міжнародне визнання української незалежності.