ОЗНАЙОМЛЕННЯ З НАЦІОНАЛЬНИМИ БОЙОВИМИ МИСТЕЦТВАМИ (ХОРТИНГ, БОЙОВИЙ ГОПАК, СПАС ТОЩО) 

Бойові мистецтва - різні системи єдиноборств і самозахисту різноманітного походження. Вони розвивалися головним чином як засоби ведення рукопашного поєдинку. Нині практикуються в багатьох країнах світу в основному у вигляді спортивних вправ, що ставлять собі за мету фізичне та інше самовдосконалення. Як загальне найменування для всіх бойових мистецтв і єдиноборств, незалежно від їх національної належності, деякі сучасні автори використовують термін кемпо. Термін з’явився від японського поєднання двох ієрогліфів кен - «кулак» і фо - «стиль», «метод».

Існують як давні бойові мистецтва, так і нові.

Військове мистецтво та бойова культура кожного народу є невід’ємною частиною його національної культури та історії. Вони формуються на самому початку усвідомлення ним своєї етнічної відокремленості та вдосконалюються впродовж усього подальшого історичного розвитку. Низка українських учених стверджує, що на території України здавна існували розвинені системи військово-фізичного виховання. Зокрема, у системі психофізичної підготовки українських козаків велика роль відводилася бойовим мистецтвам. Це пов’язано з тим, що козаки постійно перебували в суворих умовах бойових дій, у тривалих військових походах, екстремальних ситуаціях виживання тощо. У Запорізькій Січі існувала спеціальна система фізичного та психофізичного загартування молоді. Так, на народні свята проводилися змагання на силу, швидкість, спритність, влучність. Займались козаки також єдиноборствами. Важливі їх елементи увійшли в основу козацьких бойових комплексів, спеціальних фізичних вправ, оздоровчих і лікувальних методик.

Для допитливих

Козаками, які досягли вершин майстерності в козацьких єдиноборствах, володіли екстрасенсорними й паранормальними здібностями: телепатією, яснобаченням, здатністю до гіпнотичного впливу, - були козаки-характерники. Вороги запорожців нерідко вірили, що вони могли брати голими руками розпечені ядра, без ключів відмикати замки, руками ловити кулі тощо. Козаки-характерники нібито спеціальними вправами досягали неймовірного ефекту, коли «тіло грає» і больові удари супротивника не відчуваються. Вони вміли миттєво концентрувати внутрішню енергію в тій частині свого тіла, куди спрямовувався удар нападника. Найвідомішим козаком-характерником називають Мамая - ідеалізований образ козака-мандрівника, воїна, мудреця, казкаря й характерника в одній особі. За переказами, майже всі козацькі гетьмани, кошові отамани та відомі полковники були характерниками. Серед них - Остап Дашкевич, Дмитро Байда-Вишневецький, Іван Підкова, Самійло Кішка, Северин Наливайко, Петро Сагайдачний, Максим Кривоніс, Іван Богун, Данило Нечай і найзнаніший характерник з них - Іван Сірко. За час свого отаманування - з 1659 по 1680 р. - Сірко брав участь у понад 100 битвах і не зазнав жодної поразки. Козаки вірили, що він знає наперед про те, хто з ним збирається воювати, під час бою може перекинутися на хорта, вовка чи яструба або заклясти вороже військо. Вороги боялися Сірка, османський султан навіть видав фірман (указ) про моління в мечетях на його загибель.

Бойовий гопак

Команда Львівської обласної федерації хортингу

Хортингісти

Рукопашний бій «спас»

Слід зазначити, що традиція прямої передачі воїнських знань значною мірою була втрачена у другій половині XX ст. І та частина бойової традиції українців, яка дійшла до нас, є неповною. Найвідомішим бойовим мистецтвом в Україні вважається бойовий гопак. Крім того, наразі відомі такі види: аркан, асгарда, боротьба навхрест, боротьба на поясах, бій на списах (Біла Вежа), бій «Лава на лаву» (груповий бій), костурець, рукопаш гопак, сварга, спас, шабельний бій. Можна говорити проте, що українські бойові мистецтва розвивалися, в основному, у руслі бойових мистецтв світу. Тут також присутні удари, боротьба та робота зі зброєю. Водночас існують певні особливості: груповий бій (лава на лаву) та значна присутність танцювальної бази.

Нині з'являються сучасні бойові мистецтва, які визнаються видами спорту. Прикладом є хортинг. Хортинг - новий вид спорту, зароджений в Україні. Наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 21 серпня 2009 р. № 3000 хортинг офіційно визнаний в Україні як вид спорту. Слово «хортинг» походить від назви відомого у світі славетного острова Хортиця, де була розміщена Запорізька Січ. Хортинг позиціонується не тільки як бойове мистецтво, але і як система комплексної фізичної підготовки, самовдосконалення, морального, духовного та культурного виховання, наближення до українських традицій. Цей вид спорту є версією змішаних єдиноборств (боїв без правил). Хортинг заснований на досвіді передових сучасних методик підготовки професійних спортсменів з різних видів бойових мистецтв. Він включає в себе комплекс ефективних прийомів самооборони, захисних та атакувальних дій, комплексну систему різносторонньої підготовки бійця, готового виступати на змаганнях за будь-якими повноконтактними правилами єдиноборств. Технічні елементи хортингу складаються з ударів, блоків та інших елементів.

Активно розвивається в Україні такий вид єдиноборств, як бойовий гопак - українське бойове мистецтво, розроблене на основі елементів традиційного козацького бою, що збереглися в народних танцях, та власного досвіду дослідника бойових мистецтв львів'янина Володимира Пилата.

Займаються в нашій країні також українським рукопашним боєм, який має назву «спас».

25 травня 2017 р. Верховна Рада України ухвалила зміни до Закону України «Про фізичну культуру і спорт», увівши в нього поняття національні види спорту - види спорту, засновані на національно-культурних традиціях України. Отже, хортинг, бойовий гопак та спас є національними видами спорту. Закон передбачає можливість створення національної спортивної федерації для таких видів спорту.