неділя, 28 липня 2024 р.

Теракт в Оленівці

Евакуація з Азовсталі у полон

Оборона Маріуполя була надважкою від самого 24 лютого 2022 року: російські окупанти оточили місто, нещадно руйнуючи всю інфраструктуру. Масивні авіабомби постійно летіли й на Азовсталь. На комбінаті тоді ховалися як звичайні маріупольці, так і бійці полку Нацгвардії Азов, морські піхотинці, прикордонники, поліціянти. У людей закінчувалася провізія, вода та ліки, було багато поранених, тому постала нагальна потреба в евакуації із заводу.

Командир 36 окремої бригади морської піхоти ВМС Сергій Волинський (Волина) закликав іноземні держави провести екстракцію з Азовсталі – вивезти сотні військових та цивільних у безпечне місце. Росіяни ж тривалий час не погоджувалися на будь-які умови евакуації. 16 травня окупанти продовжили спроби зайти на Азовсталь.

Того ж дня російське Міноборони заявило, що домовилося з українськими захисниками про вивезення поранених бійців, але на окуповану територію – до медичного закладу в Новоазовську.

У Генштабі ЗСУ зазначили, що гарнізон Маріуполь виконав поставлене бойове завдання, тому командири підрозділів отримали наказ зберегти життя свого особового складу.

– Розпочалася евакуація 53 важкопоранених військовослужбовців. Їх доставлено до медичного закладу у Новоазовську. Ще 211 захисників через гуманітарний коридор були евакуйовані до Оленівки з подальшим поверненням їх на підконтрольну Україні територію через процедуру обміну, – йшлося у повідомленні Генштабу.

Процес евакуації з Азовсталі тривав з 16 до 21 травня під гарантії безпеки від ООН, Міжнародного комітету Червоного Хреста, а також Туреччини, Швейцарії, Франції та Ізраїлю.

Згодом президент Володимир Зеленський заявив, що захисники, виведені із заводу Азовсталь, мають бути звільнені за процедурою обміну.

Теракт в Оленівці: що відомо

Оленівка

Фото: Офіс генпрокурора

Виправна колонія №120 в окупованій з 2014 року Оленівці стояла пусткою. Окупанти ж із початком повномасштабної війни вирішили розконсервувати її та звозити туди на фільтрацію українських військовополонених.

Вранці 27 липня 2022 року російські охоронці відвели групу ув’язнених на промислову територію. Людей завели до абсолютно необлаштованої шлакоблокової будівлі з бляшаним дахом: там просто стояли ліжка без матраців, також нашвидкуруч викопали яму-туалет.

Полоненим 28 липня заборонили виходити надвір.

Вибухи на території колонії сталися у проміжку від 22:00 28 липня до 01:00 29 липня.

За свідченнями тих, хто вижив, картина була страшною: все в крові, у людей були відірвані кінцівки, розірвані животи. Лежали обвуглені тіла. На допомогу кинулися полонені медики та наші військові з інших бараків, проте керівництво в’язниці не дозволило навіть близько підійти. Швидкі за пів години теж стояли у воріт в’язниці, та й їх не пускали.

Лише за шість годин поранених почали вивозити. А до того часу ще більше людей померли від больового шоку та втрати крові.

До лікарень везли КамАЗами, у які поранених складали абияк. Машини, їдучи, на ямах не гальмували, через це азовці також травмувалися. В одній машині дорогою до лікарні загинули ще двоє українців.

Розслідувачі Медійної ініціативи за права людини опитали свідка, який бачив, як росіяни принесли на місце теракту мішок із якимись уламками й розкидали їх.

Із наступного дня тих, хто вижив, ізолювали від решти військовополонених у колонії. В аналізі ООН зазначається, це робилося для того, щоб ті, хто вижив, не змогли розповісти іншим про вибух, оскільки деякі в’язні мали доступ до мобільних телефонів і прямий зв’язок з Україною, повідомляє AP у своєму розслідуванні

Також інших українських в’язнів відправили до розбомбленої казарми і наказали прибрати уламки та рештки тіл. Є свідки, які бачили чоловіків в камуфляжі, що принесли ящики на місце вибуху і розклали на лавці неподалік фрагменти снарядів HIMARS.

Згодом прибули російські офіційні особи у супроводі російських журналістів, чиї знімки покручених, обвуглених двоярусних ліжок облетіли весь світ. За словами полонених, після того, як всі пішли, чоловіки в камуфляжі забрали уламки ракет HIMARS у ящики та зникли.

До речі, згідно із Женевською конвенцією, ненадання допомоги пораненим є воєнним злочином, що кваліфікується як жорстоке поводження з полоненими.

четвер, 27 червня 2024 р.

День Конституції України 2024 року

 День Конституції України 2024 року


Від імені Українського народу та, виражаючи його суверенну волю, 28 червня 1996 року було прийнято Конституцію України — головний нормативно-правовий акт держави, який став ядром консолідації українського суспільства.

Прийняття Основного Закону України мало величезне політичне та правове значення як для національного державотворення, так i для розвитку української політичної нації та громадянського суспільства. Конституція України — національний скарб, вона відображає нашу багату історію, глибоке історичне коріння, тяглість і європейську зорієнтованість українського конституціоналізму. Цей документ є основним законом i моральним орієнтиром для громадян України, юридично закріплює незмінний упродовж століть цивілізаційний вибір Українського народу.

Конституція України була визнана Венеціанською комісією однією із найдемократичніших в Європі, особливо в частині прав, свобод та обов’язків громадян, які повністю відповідають міжнародним стандартам у галузі конституційного права. У нашій Конституції визначено, що Україна є правовою державою, яка ґрунтується на принципах поваги до особи й недоторканності її прав i свобод, верховенства права, дотримання закону, вона забороняє дискримінацію. Конституція України зорієнтована на людину, гуманістичні цінності та правові відносини між суспільством і державою. Попри досвід життя в тоталітарній системі та наявність колоніального минулого, українцям завжди був властивий пошук норм і засад, які б регулювали взаємодію між населенням і владою — це, зокрема, робить нас частиною Європи та кардинально відрізняє від pociï.

Якщо звернутися до історії українського конституціоналізму, укладений 1710 року «Договір та встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким...» вважають першою європейською конституцією в сучасному   її   розумінні. Цей договір, написаний під значним впливом ідей західноєвропейського парламентаризму, називають Конституцією Пилипа Орлика. Нею він зобов’язався, зокрема, боротися за політичне й церковне відокремлення України від московії, у разі здобуття влади в Україні.

Москва вже тоді намагалася брехати на увесь світ, що України як держави ніколи не існувало. Але уже в Конституції Пилипа Орлика було передбачено створення першої в Європі моделі незалежної держави, прописано поняття «вільного народу», основи демократії та правосуддя, антикорупційні та соціальні засади. Поки в московії «чолом били» царю, Україна уже на початку XVIII століття намагалася закласти основи суверенної, вільної та цивілізованої країни.

Основний Закон Української Народної Республіки — «Статут про державний устрій, права i вільності УНР» був прийнятий 29 квітня 1918 року, в останній день існування Центральної Ради, тож, на жаль, не мав шансів бути втіленим в життя. Проте Конституція УHP зробила історичний внесок у розвиток конституціоналізму — проголошувала державну незалежність i територіальну цілісність УНР, суверенне право в якій належить народові (всім разом громадянам), територія якої неподільна i без згоди 2/3 парламенту не може змінюватися кордон, а також рівність прав громадян, демократичні свободи. Закладалися розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову, основи децентралізації — передбачався земельний адміністративно-територіальний устрій з широким місцевим самоврядуванням у всіх землях. Підтверджувалися права національних меншин.

Історично український конституційний процес свідчить про наміри юридичного закріплення на найвищому рівні фактично сповідуваних Українським народом цінностей — демократії, верховенства права, рівності громадян, незалежності, територіальної цілісності своєї держави та європейського цивілізаційного вибору. Нам це вдалося, i нині Україна стала незалежною європейською державою. А положення щодо стратегічного курсу нашої держави на набуття повноправного членства України в ЄC та HATO нині закріплено в Основному Законі.

Це все неабияк збісило i досі бісить москву, де за лоском арбатів i рубльовок — як i століття тому, те ж саме болото, холопи i царьки. Своєї цивілізації вони не створили, тому зазіхають на чужу. Московська влада завжди робила i робить спроби привласнити українську історію, поцупити наші надбання, наших людей, дітей, наше майбутнє. Свій цивілізаційний вибір ми вкотре змушені відстоювати у збройній боротьбі проти московської aгpeciї.

Вкотре імперські амбіції московитів обламуються об твердий український характер. Не вийде у них нічого. Бо вони — недоімперія, а ми — суверенна i незалежна, демократична, правова держава, у них — «страна рабов, страна господ», а в Україні носієм суверенітету i єдиним джерелом влади с народ, у них насєлєніє, а в нас — Український народ, ïx отарою женуть вмирати в чужу землю, а ми, вільні люди на вільній землі, відстоюємо своє.

28 червня 2024 року — 28-ма річниця прийняття Конституції України i   856 день від моменту повномасштабного вторгнення військ рф в Україну. В умовах нашої боротьби i на тлі незліченних злочинів окупантів, цінності, закладені в Основному Законі, для кожного українця набувають ще вагомішого i більш глибинного змісту.

У Конституції закріплено суверенітет Української держави на всій її території, яка е недоторканною, а захист цього суверенітету с найважливішою функцією держави i справою всього Українського народу. Конституційний обов’язок щодо захисту України, її незалежності та територіальної цілісності, шанування ii державних символів, забезпечення економічної та інформаційної безпеки йде від серця кожного українця, виходить з глибин нашої історії та передається з покоління в покоління. Дієвість цієї норми Конституції українці демонструють на практиці впродовж вже понад 10 років війни, яку рф розв’язала i веде проти України.

Ми протистоїмо агресору, який зневажає юридичні норми, міжнародне право, за підтримки закордонних партнерів наближаємо нашу Перемогу, логічним продовженням якої буде притягнення до відповідальності держави-терориста. А цивілізований світ отримає шанс на встановлення стійкого миру та успішну реконструкцію глобальної системи колективної безпеки.

середа, 19 червня 2024 р.

З Днем батька!

З Днем батька!


Всіх татусів вітаємо зі святом! Найтурботливіші, терплячі та люблячі, живіть довго і щасливо, будьте бадьорі та повні сил, залишаючись вірною підтримкою та опорою для своїх улюблених дітей. Нехай у вас все ладиться!



понеділок, 10 червня 2024 р.

Мінна безпека



http://vlada.pp.ua/goto/aHR0cHM6Ly93d3cueW91dHViZS5jb20vd2F0Y2g/dj15VlIzbDVfQkZwOA==/

1. Не брати в руки знайдені предмети

Це може бути іграшка, мобільний телефон, ручка — начиненими вибухівкою можуть виявитися різноманітні предмети. Протипіхотні міни-«метелики» також можуть зацікавити малечу — незвичної форми корпус виготовлений з пластику і може бути різних кольорів. Потрібно пояснити дитині, що небезпечною може бути будь-яка знахідка. Як би не було цікаво, її не можна підбирати, адже шкода для здоров’я і навіть життя дуже серйозна.


2. Оминати снаряди, які не розірвались

Під час обстрілу деякі снаряди можуть не спрацювати одразу. Але вони готові вибухнути будь-якої миті. Те, що здається частиною, уламком — також може містити заряд і бути небезпечним. Не можна підбирати такі «трофеї».


3. Не експериментувати з боєприпасами

Зазвичай, коли дорослі знаходять серійні міни, снаряди, гранати, то негайно викликають фахівців, які огороджують район і знешкоджують небезпечні знахідки. Натомість дітей природна цікавість спонукає до небезпечних експериментів. Вони можуть підкладати боєприпаси в багаття, випробовувати їх на міцність ударами, намагатися розібрати. Важливо пояснити наслідки таких дій.


У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою заборонено:

- наближатися до предмета;

- пересувати його або брати до рук;

- розряджати, кидати, вдаряти по ньому;

- розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет;

- приносити предмет додому.


4. Остерігатись бездоглядних речей

Вибухівку можуть помістити у звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і потім залишити в багатолюдних місцях. У такому разі важко відрізнити сумку з вибухівкою від такої ж сумки, залишеної забудькуватим пасажиром у громадському транспорті. Тому бездоглядні предмети в транспорті, дворі, магазині вимагають особливої уваги. Дітям до них не слід наближатись, потрібно повідомити дорослих, які передадуть інформацію поліції.

вівторок, 4 червня 2024 р.

День захисту дітей

 День захисту дітей

Міжнародний день невинних дітей відзначають щорічно 4 червня. Цей пам’ятний день запроваджено рішенням Генеральної Асамблеї ООН на одному зі спеціальних засідань з питань про Палестину у 1982 році. Він надає можливість звернути увагу світової спільноти на проблему агресії та насильства, з якими стикаються діти по всьому світу. Безневинні діти стають жертвами різних форм агресії, чи то фізичне, психологічне або сексуальне насильство.

В Україні 4 червня вшановують пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України. Пам’ятний день було встановлено постановою Верховної Ради 2021 року.

“Майже 1,5 тисячі зазнали поранень. Ще близько 20 тисяч дітей рф викрала й примусово вивезла з України. І це лише офіційні дані”, – Премʼєр-міністр України.


















пʼятниця, 31 травня 2024 р.

Свято останнього дзвоника

 Свято останнього дзвоника

Вітаємо з останнім дзвоником! Це період, коли закінчується один етап і починається інший. Тому бажаю поновлення, нових ідей, натхнення, гарного відпочинку і перезавантаження перед наступним роком!