День українського добровольця!

Хоч це Свято і є новим для національного календаря України, проте явище, якому воно присвячено, споконвіку супроводжує дружній український народ. Яскрава національна риса, благословення і традиція українського народу - бути небайдужим до свого сьогодення та майбуття, до долі своїх дітей, честі і пам’яті своїх славних батьків

Понад усе для мене рідний край,
його свобода, честь і незалежність.
Тих, хто поліг в бою, не забувай
і до землі батьків свою належність.

На ціле небо простягнувся стяг,
внизу опершись на лани пшеничні.
Народ вписав в історію звитяг
чимало сторінок та є, однак, трагічні.

Хліб засівали і гострили шаблі,
коня кували, щоб в бою не впав,
ішли на ворога, узявши коси й граблі…
За рідний край козак і селянин вмирав!

Земля батьків від Сяну й аж до Дону
ножем імперським рвана на шматки.
Без війська нам не вберегти кордону,
Донбас відстоять українські вояки.

Карпатський велет спину розгинає,
Дніпрові води крізь граніт течуть,
в степах широких вільний дух витає,
цю землю давні обереги бережуть!

14 березня в Україні відповідно до Постанови Верховної Ради від 17 січня 2017 року №1822VІІІ «Про встановлення Дня українського добровольця» відзначають День українського добровольця. Це свято приурочено сучасним добровольцям, що 14 березня 2014 року започаткували формування першого батальйону добровольців. Сучасний український добровольчий рух пов’язаний з розгортанням Росією війни проти України.

 Вже з часом добровольчий військовий рух буде інтегрований в Збройні сили України та структури МВС. На перший погляд досить дивним виглядає поява військових добровольчих формувань в Україні, яка мала свої збройні сили

Досить символічно, що в 100-ту річниці появи у Львові першого українського добровольчого формування – Легіону Українських січових стрільців, довелось відроджувати ці традиції в 2014 році. Правда, в серпні 1914 творення Легіону УСС у складі армії Австро-Угорської імперії було кроком до боротьби за державу після Першої світової війни. А в березні 2014 добровольці формувались для оборони незалежності та суверенітету України.

Створення Легіону УСС в серпні 1914 стало подією історичної ваги, попри те, що український чинник в армії Австро-Угорської імперії становив приблизно 8-9%. Адже це розкрило боєздатність українців у роки війни.

Створення Легіону УСС стало можливим з огляду на двадцятирічну традицію українського молодіжного тіловиховного, спортивно-руханкового та парамілітарного рухів. Йдеться про діяльність товариств «Сокіл-Батько» (1894, І. Боберський), «Січ» (1900, К. Трильовський), «Пласт» (1911, О. Тисовський), а також парамілітарних товариств «Січові стрільці І» та «Січові стрільці ІІ» (1913-1914 рр., В. Старосольський, Р. Дашкевич, І. Чмола та інші). Станом на 1914 рік членами цих товариств було більше 100 тисяч українських хлопців та не один десяток дівчат.

А коли в серпні 1914 року розпочалось формування Легіону УСС, впродовж серпня зголосилось більше 25 тисяч добровольців у Львові, Стрию та інших містах. Військове командування Австро-Угорської армії дозволило формувати Легіон чисельністю до 2,5 тисяч осіб. Значну частину забезпечення Легіону УСС одягом, харчами та навіть зброєю взяло на себе українське суспільство. Колективний збір коштів ставав можливим через те, що майже в кожному селі Галичини діяли читальні «Просвіти», які і взяли на себе організацію матеріальної допомоги. Власне історія творення УСС, це і історія розвитку українського волонтерського руху, без якого б не було і сучасних добровольців.

Це свято людей, які свідомо, за покликом власного серця, стали на захист своєї Батьківщини і захищають рідну землю від загарбників. І наш з вами обов’язок пам’ятати про їхній подвиг, пам’ятати про нашу історію, пам’ятати про тих хто чотири роки тому не побоявся взяти в руки зброю і піти боронити рідну землю, та всім, хто протягом вже кількох сотень років завжди, коли виникає загроза для нашої України, сміливо йде в бій за її цілісність та незалежність.