МОЛОДІЖНІ СУБКУЛЬТУРИ

 МОЛОДІЖНІ СУБКУЛЬТУРИ

 Молодіжні субкультури: плюси і мінуси

 

 

Існує безліч молодіжних субкультур, як і безліч стереотипів про те, що субкультура - це обов'язково погано. Свідчення тому, що половина безграмотних у цій справі людей вважають, що всі неформали ( люди з різних субкультур) є божевільними сектантами. Давайте ж спробуємо знайти плюси і мінуси кожної субкультури, щоб насамперед розуміти їх як людей.

 

Репери і хіп-хопери

Усім відомі і знайомі люди. Вони носять широкий і вільний одяг, більшість захоплюється баскетболом, бітбоксом і, звичайно, написанням репу.   Плюси: людина-репер не лише займається спортом (що вже є плюсом), вона проявляє себе творчо. А прояв таланту завжди спричинює зростанню особистості.    Мінуси: все ніби добре, але є така підтечія як «Ганста». Ось саме тут «в моді» агресивний стиль поведінки. Такі люди можуть володіти вогнепальною зброєю, оскільки вважають, що світ жорстокий, і лише вони самі можуть себе захистити. Вони вважають себе за королів і не визнають нікого і нічого вище за себе

 

Готи

Упізнати таких людей не складе жодних труднощів. Гот обов'язково одягнений у чорне і в нього обов'язково мармурово-біла шкіра. Проте сенс життя готів – ця сама готика – як кут сприйняття життя, а зовсім не культ смерті. Готика – явище естетичне, а похмурі образи - не більше ніж епатаж. Безглуздо шукати сенс життя в смерті – його там немає. Смерть - це нагадування, привід прагнути до життя.

Плюси: як правило, готи - це люди, які шукають натхнення, а значить творчі люди. І їх захоплення даною субкультурою ніщо інше, як просто спосіб насититися енергією. А їх вигляд (нехай навіть він декого лякає), це просто відповідь, створена на противагу нічого не вартому гламуру, в якому за картинкою порожнеча.

Мінуси: тут так само є небезпечні підтечії. Існують сатаністи. Їх ідеологія – ідеологія епатажу і бунт проти церковно-традиціоналістської системи. Саме люди з такої субкультури можуть піти на осквернення церковних предметів, жертвопринесення та інші дії, засновані на поклонінні сатані.

 

Скінхеди

Це неофашистські молодіжні угрупування закритого типу. Проповідують культ сильної особи, расизм, шовінізм, культ чорної магії, систематично займаються фізичною підготовкою. Не приховують своїх поглядів.

Вітанням є витягнута вперед рука. Часто на чолі такого молодіжного угрупування стоїть доросла людина з профашистськими поглядами.

Плюси: звичайно, справжнім плюсом це не назвеш, але ідея скінхедів - тільки сильні можуть жити. Отже, потрібно бути сильним, і не лише тілом, але і духом. Саме це прагнення з натяжкою можна назвати позитивним.

Мінуси: мінусів набагато більше. Свою ідею вони сприймають дуже буквально. Саме за скінхедами дуже часто помічаються напади безпричинної агресії по відношенню до інших людей. Вони абсолютно не бояться убити «не свого», і навіть в деякій мірі прагнуть до цього.

 

Растамани (растафарі)

Із їхньої точки зору, можна: любити людей, палити траву, байдикувати, осягати сенс життя, розповідати іншим про растафарі, філософствувати, грати на барабанах, боротися з Вавілоном, носити дреди і слухати реггі; не можна: їсти свинину, молюсків, сіль, оцет, рибу без луски, коров'яче молоко, палити тютюн, пити ром і вино, носити речі з чужого плеча, їсти приготовану іншими їжу, грати в азартні ігри, торкатися мертвих, проповідувати негідним.

Плюси: досить спокійна культура і нешкідлива для суспільства. Як кажуть «чим би дитя не тішилося.»

Мінуси: по суті, їх заняття - це неробство, така людина навряд чи стане кимось великим у соціальному житті.

 

Ролеві ігри, ролевики

Це люди, які люблять грати за сценарієм. Вони можуть поставити свою улюблену книжку як спектакль і жити так довгий час. По суті все те ж саме як при зйомках фільму, тільки без камер.

Плюси: тільки розвинені люди в інтелектуальному плані стають ролевиками. Вони обов'язково освічені, начитані, і вельми інтелігентні і миролюбні.

Мінуси: є небезпека «загратися» за тим або іншим сценарієм і вже не вийти з ролі. При таких ситуаціях людина просто вибивається з суспільства.

 

Фріки

Люди, які люблять яскраво одягатися і поводитися, привертати до себе увагу. Тут і яскраві кольори одягу, і тату і різний пірсинг. По суті, ці люди не лише яскраво виглядають, вони і яскраво мислять. Зазвичай такі люди - це співаки, письменники, композитори. Взагалі, знову люди творчої натури. Фрік-культура – це культура сміливих і абсолютно відв'язних людей.

Плюси: немає ніякого негативного ставлення до світу і до «не своїх». Немає нічого такого, проти чого вони вороже виступають.

Мінуси: саме їх свобода є їх головним мінусом. Вона дає їм все, тоді як на них самих неможливо вплинути ззовні, тобто якщо поки це нешкідливо і весело, то хто знає, в що це виллється потім… І ніхто їх не зможе зупинити…

 

Металісти, рокери

Їх зовнішній вигляд зухвало агресивний: чорний одяг з великою кількістю металу, зображенням черепів, крові, написом "сатана" англійською мовою. Хоча одяг чистий, охайний. Класичні металісти носять вузькі чорні джинси, заправлені у високі черевики або «козаки», шкіряні куртки з косою блискавкою - "косухи", "косовороти", сережки в лівому вусі, персні із зображенням черепів або інших чорних магічних символів (пентаграма, скелет і т. д.) Але їх зовнішня агресивність і похмурість найчастіше є засобом епатажу оточуючих людей. Ті, яким за 25 років, займаються серйозною роботою, як правило, миролюбні, хоча інколи можуть побешкетувати разом з тими, хто молодший.

Плюси: як правило, люди вельми цікаві і не замкнуті в своєму маленькому світі. Для них це всього лише спосіб провести час.

Мінуси: надмірний алкоголь і агресія на їх «залізних друзях» - крутих мотоциклах, можуть привести до аварій і інших ситуацій, пов'язаних з алкоголем.

 

Панки

Їх можна відразу впізнати по ірокезові на голові. Часто носять чорні шкіряні куртки, люблять пірсинги. В їх стилі завжди присутня неохайність і недбалість. Грубий жаргон, близький до жаргону "зони". Поведінка непристойна. Багато хто з них вживає наркотики, спиртні напої, токсичні речовини.

Плюси: може вони і є, але збоку їх не видно.

Мінуси: там, де з'являються панки, - бійки, грабунки, насильство з метою наруги над особистістю.

 

Емо

За традиційну зачіску емо вважається косий, рваний чубок до кінчика носа, що закриває одне око, а ззаду коротке волосся, що стирчить в різні боки. Перевага віддається жорсткому прямому чорному волоссю. У дівчат можливі дитячі, смішні зачіски — два маленькі хвостики, яскраві заколочки — сердечка з боків, бантики. Часто емо-кіди проколюють вуха або роблять тунелі. Окрім того, на обличчі емо-кіда може бути пірсинг (наприклад в губах і лівій ніздрі, бровах, переніссі). Їх легко можна впізнати по кольорах в одязі: рожевий і чорний.

Плюси: якщо не рахувати їх емоційність, то цілком мирний і тихий народ .Не налаштовані вороже і не хочуть поневолити світ.

Мінуси: прагнення до переживання яскравих і чистих емоцій і їх вираженню — головне правило для емо. Їх відрізняє: жадання самовираження, протистояння несправедливості, особливе, чутливе світосприйняття. Отже все це може привести до нервового зриву і до проблем у подальшому житті.

 

Свято – День українського добровольця

 День українського добровольця

14 березня в календарі національних свят України, відзначається та вшановується порівняно молоде Свято – День українського добровольця, дата, що була встановлена Верховною Радою України у 2017 році, щоб вшанувати мужність та героїзм захисників незалежності, суверенітету й територіальної цілісності нашої держави. Щороку 14 березня в Україні відзначається День українського добровольця.

Дата 14 березня була обрана не випадково. Саме в цей день у 2014 році на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану для формування першого добровольчого батальйону. Чоловіки й жінки самоорганізувалися та вирушили на схід України — на захист нашої держави та її суверенітету.

Низенько вклоняємось та щиро дякуємо вам, наші ЗАХИСНИКИ!

Гімн України – символ незалежності, свободи та незламності нації.

 Гімн України – символ незалежності, свободи та незламності нації.

10 березня відзначається День Державного Гімну України, одного з головних атрибутів держави. Цього дня в 1865 році твір «Ще не вмерла України» авторства Михайла Вербицького та Павла Чубинського вперше пролунав на концерті пам’яті Тараса Шевченка. Сьогодні українці співають гімн переховуючись у бомбосховищах, під час загрози ворожих обстрілів. Його виконують військові на передовій  та повертаючись із російського полону. На початку повномасштабного вторгнення на площах багатьох міст військові оркестри грали гімн для підтримки українців. Зараз вони продовжують підіймати бойовий дух наших воїнів у найгарячіших точках.

ДЕРЖАВНИЙ ГІМН УКРАЇНИ       (слова Павла Чубинського       музика Михайла Вербицького)   Ще не вмерла України ні слава, ні воля. Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля. Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду. Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, В ріднім краю панувати не дамо нікому; Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє, Ще у нашій Україні доленька наспіє. Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду. А завзяття, праця щира свого ще докаже, Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже, За Карпати відоб'ється, згомонить степами, України слава стане поміж народами. Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Державний гімн як один із визначальних символів нації має відповідним чином впливати на свідомість людей, заряджати бойовим настроєм та підіймати дух — мелодії гімнів зазвичай мають піднесене та патетичне звучання. 

Ритм гімну має бути легким для запам’ятовування і водночас задавати впевнений та закличний тон. 

Крім того, гімн мусить бути оригінальним музичним твором, аби повною мірою зображати ментальність нації, вектор державного та культурного розвитку, тощо. Ще однією ознакою є використання в тексті гімну хвалебних слів, які б прославляли велич та незламність держави.

Першочергово «Ще не вмерла Україна» — це вірш, який у 1862 році написав Павло Чубинський. 

Майбутній поет і вчений народився у небагатій дворянській родині в 1839 році. Під час студентства приєднався до редакції журналу «Основа» — першого суспільного-політичного та літературо-мистецького українського видання в Російській імперії.

Павло Чубинський також був членом об’єднання інтелігентів «Стара громада», яка займалася культурною та просвітницькою діяльністю. Вважається, що саме тут зародилася ідея створити вірш, який надихав би українців на боротьбу за свободу.

Точний день появи «Ще не вмерла Україна» невідомий, але це було восени 1862 року. Чубинський був серед гостей дружньої вечірки з сербськими студентами. Вони заспівали патріотичну пісню, яка вразила молодого автора.

Протягом майже 200 років з моменту народження і до затвердження у статусі гімну текст «Ще не вмерла Україна» неодноразово змінювався. Не припиняється це і в наш час. У березні 2022 року сайті Верховної Ради України з’явився законопроєкт про внесення змін до тексту українського гімну. Зокрема, ініціативними депутатами була запропонована така зміна до перших рядків державного гімну: 

«ПРОЦВІТАЄ УКРАЇНИ, ЇЇ СЛАВА Й ВОЛЯ! ВЖЕ НАМ, БРАТТЯ, УКРАЇНЦІ, УСМІХНУЛАСЬ ДОЛЯ!» 

Українська громадськість неоднозначно відреагувала на подібну ініціативу, вважаючи її недоречною та не на часі.

 

День народження Тараса Григоровича Шевченка

Тарас Шевченко - видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.

Народився в сім'ї селянина 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 року в селі Моринці на Черкащині. Рано залишився сиротою. Грамоти навчився у дяка. У 14 років його взяли "козачком" до двору поміщика П.Енгельгарда, з яким переїхав спочатку до Вільно, а потім - до Петербурга. У 1832 р. Шевченка віддали "у науку" до художника В.Ширяєва. У 1838 році за пiдтримки К. Брюллова, В. Жуковського, О. Венеціанова, М. Вєльгорського, Є. Гребінки, І. Сошенка та інших Шевченка викупили з кріпацтва.

Того ж року його прийнято до Академії мистецтв, яку він закінчив у 1844 році. У 1843 та 1845 рр. Шевченко приїжджав на Україну i працював художником у Київській тимчасовій комісії з питань розгляду старих актів. У лютому 1847 року Т. Шевченка затверджено на посаду викладача малювання Київського університету. 24 березня 1847 р. за участь в діяльності Кирило-Мефодіївського товариства та за антисамодержавницькі поезії Т.Шевченка заарештовано та заслано до Орської фортеці Оренбурзького окремого корпусу з царською резолюцією про заборону писати i малювати. Під час заслання Шевченко як художник увійшов до складу експедиції, завданням якої було дослідження Аральського моря.

У 1857 році зусиллями друзів Т. Шевченка повернули з заслання й у 1858 році він прибув до Москви, потім до Петербурга. У 1859 році приїхав в Україну, але перебував під наглядом поліції. Йому заборонили постійно проживати в Україні і зобов'язали переїхати до столиці. Десятирічне заслання, хвороби призвели до передчасної смерті Т. Шевченка 26 лютого (за новим стилем 10 березня) 1861 року. Поховали його спочатку на Смоленському цвинтарі у Петербурзi, у травні 1861 року прах перевезли на Чернечу (тепер Тарасову) гору поблизу Канева.

Т. Шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. У 1840 році в Петербурзі вийшла його перша збірка поезій "Кобзар", у 1845 році - героїчно-романтична поема "Гайдамаки". В 1843-45 роках він написав цикл поезій "Три літа" (центральним твором якого є "Сон"), поему "Кавказ", послання "І мертвим і живим…", поезії "Чигирине, Чигирине", "Великий льох", "Стоїть в селі Суботові" та ін., в яких гостро виступив проти соціально-національного гноблення українського народу. Під час ув'язнення писав вірші, які згодом об'єднав у цикл"В казематі". У 1854-1858 роках написав російською мовою повісті "Музикант", "Художник", "Нещасний", "Капітанша", "Близнята". Останніми прозовими творами Т. Шевченка є повість "Прогулянка з задоволенням і не без моралі" (1856-1858) та щоденникові записи "Журнал". В Україні у 1858 році Т. Шевченко написав низку високих зразків інтимної та пейзажної лірики. Кілька творів Т. Шевченка цього періоду опубліковано в журналі "Основа" та альманасі "Хата".

Т. Шевченко є одним з найвидатніших майстрів українського образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису, графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є автором понад тисячі мистецьких творів (втрачено бiльше 160). У 1859-1860 роках виконав офорти з творів зарубіжних та російських художників, за які отримав звання академіка гравірування.

Ім'я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлені пам'ятники, його твори перекладені майж е на всі мови світу, його ім'ям в Україні названі навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста. Національна опера України, Київський національний університет, центральний бульвар міста Києва носять ім'я видатного сина українського народу - Тараса Шевченка.

Зі святом весни!

Хай навкруги цвіте бузок,

Та небо буде ясним;

І щоб життя було в жінок

Щасливим і прекрасним.

Аби завжди в душі у вас

Горів вогонь кохання;

І хай у цей весняний час

Здійсняться всі бажання