ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ
22 січня - особлива дата в історії України. У цей день ми відзначаємо два важливих свята - проголошення Української Народної Республіки та Акт Об'єднання українських земель. 106 років тому, 22 січня, українці проголосили незалежність своєї держави і створили Українську Народну Республіку, а рівно через рік відбувся Акт злуки УНР і ЗУНР.
За незламність їх назвали кіборгами: в Україні згадують захисників Донецького аеропорту
Тоді героїчний подвиг оборонців летовища став символом незламності та бойового духа українських військових, а захисників терміналів називали «кіборги».
За офіційними даними, захищаючи Донецький аеропорт, загинули 109 українських захисників, а 446 отримали поранення різних ступенів тяжкості, ще 6 захисників досі вважаються зниклими безвісти.
У березні 2014 року на тлі російської окупації та подальшої анексії Кримського півострова та активного розгортання сепаратистських настроїв в Донецькій та Луганській областях, військовослужбовці 3-го окремого полку спецпризначення та 95-ї окремої аеромобільної бригади взяли під охорону Донецький аеропорт.
Перша невдала спроба захопити летовище відбулася 17 квітня 2014 року, а на початку травня летовище повністю припиняє свою роботу.
Наступна спроба противника взяти під контроль Донецький аеропорт відбулася 26 травня 2014 року, коли російським військовим найманцям та місцевим сепаратистам вдалося ненадовго його захопити. Але того ж дня українські військові змогли повернути летовище під свій контроль.
Впродовж літа, перестрілки та вогневі сутички біля нього мали переважно епізодичний характер.
Наступна гостра фаза боїв розпочалася з вересня 2014 року, коли противники всупереч Мінським домовленостям продовжив бойові дії.
На той час українські захисники утримали старий та новий термінали летовища, а також контроль над прилеглими районами. Оборону тримали військові другої батальйонно-тактичну групу 93-ї окремої механізованої бригади, підрозділи третього окремого полку спецпризначення і 74-го окремого розвідувального батальйону. Також оборону тут посилили бійці 79-ї й 95-ї аеромобільних бригад ЗСУ та добровольці.
«8 вересня відбулися два важких бої, де наші військові понесли перші значні втрати: тоді ж загинули 9 та були поранені 14 захисників. Одному із загиблих, офіцеру 93-ї бригади капітану Сергію Колодію, присвоєно званням Героя України (посмертно).
Проти захисників летовища діяли два ворожих танки Т-72. Один з них був успішно знищений екіпажем Героя України Євгена Межевікіна.
В жовтні 2014 року ворог знову здійснив декілька спроб штурму терміналів летовища, внаслідок чого загинули 11 українських військових.
Наприкінці листопада, після чергового штурму, сили АТО залишили приміщення старого терміналу та закріпилися на території нового. Також в ході цієї атаки загинули 2 бійців, а 6 військових отримали поранення.
З 30 листопада — 11 грудня в Донецькому аеропорту відбулася ротація «кіборгів». З того часу позиції зайняли бійці 90-го аеромобільного батальйону, який увійшов до складу новосформованої 81-ї аеромобільної бригади. Саме цей батальйон героїчно відбивав атаки ворога у першій половині грудня 2014 року.
Кульмінацією боротьби за донецький аеропорт стали події січня 2015 року.
Вже 1 січня проросійські сили зі штурмом намагалися прорватися в новий термінал, але після запеклого кількагодинного бою з втратами їх відкинули.
Того ж дня загинув гранатометник 80-ї бригади Збройних Сил України Любомир Подфедько, під ногами якого розірвалася ворожа граната.
16 січня до нового терміналу летовища прибуло підкріплення від 90-го окремого аеромобільного батальйону.
Вже 17 січня кіборги відбили в бойовиків частину території аеропорту, завдавши їм значних втрат.
Трагічна розв’язка настала 20 січня 2015 року, коли ворог підірвав колони, що тривали перекриття будівлі. Саме тоді українські захисники зазнавали найбільших втрат: загинув 51 військовослужбовець Збройних Сил України.
За стійкість і незламність українських захисників назвали «кіборгами». Вони стали символом мужності та відданості ідеалам вільної та незалежної України.
А фраза «Кіборги» вистояли, не встояв бетон», — увійшла в історію разом з героїчним подвигом наших героїв.
У 2020 році ця легендарна фраза надихнула Укрпошту на створення поштової марки, присвяченої подвигу захисників Донецького летовища. Її автором став художник та дизайнер Андрій Єрмоленко.
Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну у лютому 2022 року, незламні «кіборги» зі зброєю у руках продовжують захищати Батьківщину.
Скільки років Державному Гімну України
Велика війна загострила інтерес до всього українського. Одним з головних державних символів України є Державний Гімн, який щодня лунає під час урочистих і сумних заходів, на міських і сільських вулицях, в окопах і полоні, на вулицях і театральних сценах багатьох міст України.
Водночас з’являються публікації, де вік Гімну обраховують то у 30, то у 160 років.
Щоб відповісти на це питання потрібно дійсно зазирнути у 1860-і роки, коли активного розвою набуває національний рух – і на Наддніпрянщині, і Галичині. Чому саме ці два регіони? А тому, що саме вони причетні до творення нашого Гімну. Саме творення славня, а не його становлення як Державного Гімну України.
На Наддніпрянщині в цей час, у Київському приватному жіночому пансіоні сестер Ленц, працював молодий парубок, який здобув правничу освіту та активно цікавився народним звичаєвим правом українців, їздив в експедиції, де записував народні обряди та фольклор, одночасно поширюючи серед народу поезії Тараса Шевченка та допомагаючи селянам у вирішенні їхніх соціальних питань.
Звали того парубка Павло Чубинський. Саме він стане найвизначнішим українським етнографом ХХ століття. В ході експедиції 1869–1870 років дослідить 10 з 12 повітів Волинської губернії, а його прізвище стоятиме в Указі Верховної Ради України про Державний Гімн України.
То ж скільки років Гімну? Питання не таке й легке. Причиною цього є те, що вірш «Ще не вмерла України» написав Павло Чубинським на одній з вечірок, де були присутні члени Київської Громади, саме 1862 року.
Це підтверджується архівними документами та опублікованим спогадами. Дата створення вірша – осінь 1862 року. Є різні думки щодо місця написання вірша – дві адреси в Києві та Архангельська губернія, куди вже у листопаді 1862 року відправили на заслання Павла Чубинського. Але дата незмінна.
Наш Гімн створений 1862 року? Ні! Написані слова вірша-пісні, яка згодом стане словами Державного Гімну України. Поки що ж новостворена пісня виконується на музику сербського гімну.
За кілька тижнів, коли з експедиції повернувся Микола Лисенко, створили нову, автентичну мелодію, але не Гімну, а «Української марсельєзи», як назвуть пісню «Ще не вмерла України».
Читайте також: Червона калина: спогади про автора бойового шлягера від його правнучки та друга родини
До цього і близько, і далеко водночас. Наступного року вірш «Ще не вмерла України», завдяки Пантелеймону Кулішу, разом з поезіями Тараса Шевченка, потрапить до львівського часопису «Мета», який щойно почав видаватися у Львові, і наприкінці того 1863 року вперше опублікували, але не так, як його написав Павло Чубинський: «Ще не вмерла УкраїнИ», а «Ще не вмерла УкраїнА».
Його прочитає один галицький священник і композитор Михайло Вербицький і тут же, упродовж тижня, напише ноти до вірша ноти.
Читайте також: Народні депутати пропонують змінити текст Державного Гімну України
Гімн народився 1863 року? І так, і ні. Дійсно, новостворена пісня з музикою Вербицького стала національним Гімном на Галичині, але не державним! А ці поняття все-таки різні.
Та й після першого варіанту музики створили ще кілька: спочатку квартетний варіант, потім – солоспів, хорал, далі театральний варіант та інші. Але пісню підхопили та почали співати.
Павло Чубинський був особисто знайомий з Кобзарем, любив його творчість і написав вірш, що нагадує поезію Шевченка. А на Галичині автор музики також любив Шевченка і музику до вірша Павла Чубинського створив саме тому, що думав, що це твір Шевченка.
І пісня «Ще не вмерла Україна» полетіла Галичиною як Шевченкова пісня. Отож, 2023 року минає 160 років з часу створення музики до майбутнього державного Гімну України.
Коли з'явиться державний Гімн? До цього ще пройде доволі багато часу і наша «Ненька», «Матуся», як називав Україну Павло Чубинський, пройде ще багато історичних випробувань, а пісня-гімн неприйняття. Адже з Галичини «Ще не вмерла України» з часом також піде і зберігатиметься в середовищі зарубіжних українців.
То наш Гімн з 1989 року? Ні! Це повернувся національний, але не державний Гімн. З початку 1990-х років «Ще не вмерла України» почали виконувати й хорові колективи Луцька – хор «Розмай» з тоді ще Луцького державного педінституту імені Лесі Українки, хор Луцького училища культури, Волинський народний хор.
Спільним виконанням пісні завершилось навіть проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року. То вже державний? Ні! Процес щойно розпочинався. До визнання «Ще не вмерла України» Державним Гімном України ще пройде не один рік.
Всесвітній день «спасибі»
Війни істотно впливають на життя пересічних громадян, але особливо вразливими у часи війни є діти. Сьогодні через війни мільйони дітей у світі залишилися без батьків, ще більше вимушено змінюють місце мешкання або розлучаються з рідними.
Істотна частина переміщених осіб в часи війни є дітьми, вони особливо піддаються ризику постраждати від голоду, хвороб, викрадення та бездомності. За даними ЮНІСЕФ, дитячого фонду ООН, приблизно 150 мільйонів дітей у всьому світі є сиротами, і багато з них через війни, біля 200 мільйонів дітей у світі живуть у зонах, де відбуваються конфлікти високої інтенсивності з насильством, війнами та геноцидом.
Підвищення обізнаності про дітей, які осиротіли під час війни, акцентує увагу спільнот на психологічних, соціальних і фізичних наслідках цього травматичного досвіду. Таким дітям потрібна допомога, щоб вижити та, особливо, зцілитись. Всесвітній день сиріт війни відзначається щороку 6 січня задля підвищення обізнаності про тяжке становище таких дітей, а також для пошуку можливостей надати їм допомогу в подоланні травматичного досвіду. Всесвітній день сиріт війни був заснований французькою організацією «SOS Enfants En Détresse» («SOS Діти в біді»).
Як війна впливає на цивільних людей? Частка цивільних жертв війни впродовж 20 століття постійно зростала, від 50% на початку до майже 90% в кінці сторіччя. За статистикою, кожна шоста дитина у світі страждає від збройних конфліктів. Згідно зі звітом Conflict Observatory, щонайменше 6000 українських дітей були вивезені до таборів і закладів ворожої країни, а генеральний прокурор України заявив, що в тій країні задокументовано понад 14000 випадків усиновлення українських дітей. В умовах війни наша країна переживає гуманітарну кризу, яка вже має та матиме довготривалі наслідки. Гуманітарне відновлення країни – комплексна складна задача, але насамперед має бути забезпеченим дбайливий сімейний догляд для кожної дитини, яка потребуватиме цього. Це передбачає забезпечення прав дитини на захист, на родину і житло, на охорону здоров’я та освіту.
Значна частка дітей, переміщених під час війни в межах або поза межі країни, це розлучені з родинами діти із закладів інституційного догляду. До початку війни в Україні у 700 різних таких установах перебувало понад 100000 дітей – це понад 1% неповнолітнього населення країни та найвищий у Європі рівень інституціалізації. За даними Мінсоцполітики, війна погіршила ситуацію із дитячим сирітством в Україні. Станом на вересень 2023 року, більшість із 67 тисяч дітей, які втратили батьків, виховувались у родинах родичів, але близько 6 тисяч повних сиріт все ще перебували у різних інституційних закладах. На жаль, війна ще більше ускладнила доступність альтернативних сімейних форм виховання для таких дітей. В умовах воєнного часу втрата одного або обох батьків, опікунів, піклувальників позбавляє дитину належної підтримки та повноціної родини, а повноцінний розвиток можливий лише у повноцінному сімейному середовищі. Навіть в умовах воєнного часу наші спільні зусилля вже сьогодні здатні створити кращі перспективи на майбутнє для усіх дітей України.
Всесвітній день сім'ї
Всесвітній день сім’ї (Global Family Day), який відзначається щороку 1 січня, є днем єдності, миру та вдячності за сімейні зв’язки. Це день, який виходить за межі географічних кордонів і культурних відмінностей, підкреслюючи нашу приналежність до однієї великої глобальної родини. Світанок нового року приносить із собою атмосферу надії та оновлення, а Всесвітній день сім’ї посилює ці почуття.
Концепція Всесвітнього дня сім’ї виникла наприкінці 20-го століття. У 1997 році Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй ініціювала Міжнародне десятиліття культури миру і ненасильства в інтересах дітей планети. Це призвело до пропозиції присвятити 1 січня 2000 року, як глобальний день миру і єдності сім’ї, натхненний книгою Лінди Гровер “Один день миру – 1 січня 2000 року”. Успіх цієї ініціативи призвів до того, що з 2001 року Всесвітній день сім’ї став щорічною подією, також відомою як Всесвітній день миру.
Всесвітній день сім’ї — це більше, ніж просто дата в календарі. Це нагадування про непереборну силу сім’ї у формуванні нашого життя і побудові кращого майбутнього. Він підтверджує важливість сім’ї, долає розбіжності, сприяє інклюзивності та плекає надію і любов. 3
Всесвітній день сім’ї — це свято, яке виводить на перший план важливість сім’ї у побудові мирного та об’єднаного світу. Це день, щоб оцінити безумовну любов і підтримку, які надають сім’ї, і прийняти різноманітність нашої глобальної спільноти.
